Отець Тарас Михальчук про обов’язок захищати Батьківщину і воїнів світла

Ми — військові капелани — ніколи не застосовуємо тут слово «вбивство». Все тому, що потрібно розуміти, що це вимушений крок, на який де захисник України. Він захищає свою сім’ю, родину, свою рідну землю. Це він робить не з того щоби навмисно руйнувати, а робить з того щоби запобігти найбільшому злу. Тут можемо робити собі висновки. Я зупиняю зло, яке тисне на мене, зло, яке діє без жодних правил. Це аморальна війна в тому сенсі, що вона така безжалісна, підла поведінка окупантів. Цей захисник, який зупиняє зло навіть зброєю, — він є герой! Він робить вчинок, який потрібно розцінювати як героїзм. Він ціною власного життя стоїть на захисті цінностей, на захисті цінностей людського життя. Ми мусимо сьогодні це чітко розділяти. Я завжди повторюю слова, що захисник це робить із почуттям любові до своєї землі і родини. Очевидно, він є в світлі. Окупант живе із почуттям темряви. Я взагалі вважаю, що окупанти це люди, які одержимі нечистим духом і мають справу з дияволом.

Дивіться також

Бути рятівною ниточкою для інших в часі війни. Добра розмова 13 грудня Посттравматичний досвід українського суспільства. Добра розмова 25 листопада Чекати та любити: історія дружини воїна. Добра розмова 22 листопада Історія одного про покликання багатьох. Добра розмова 18 листопада Йти до тих, котрі ув'язнені душею та тілом. Добра розмова 15 листопада Мамина молитва лікує рани. Добра розмова 11 листопада