Отець Тарас Михальчук про зброю в руках священника під час війни. Пряма мова
По законодавству священник не є військовозобов’язаний і державою це врегульовано. Він не є той, який підпадає під мобілізацію. Це регулюється законодавством, тому з тим, очевидно, проблем, як таких, немає. Якщо ми подивимось на закон про капеланство, то там чітко прописано, що капелан є тою особою, є тим священиком, який не бере до рук зброю. Я ставлюсь до цього принципово. За своє життя як військовий капелан я мав дуже багато нагод тримати зброю в руках. Навіть мав нагоди її використовувати, але я цього ніколи не робив. Я знаю, що моя зброя — це молитва. Вона потрібна також захисникам України. Скажу більше, що з досвіду попередніх років, будучи на передовій кілька разів, я потрапляв в різні ситуації. Там, де військові звичайно брали до рук зброю, я просто старався молитися. Вони це бачили. Цікаво, що після того, як все це відбувалося, вони мені дуже дякували. Все тому, що в той час вони не могли молитися. Водночас я міг це робити і, звичайно, я молився. І що цікаво, — це була синхронна дія, яка дуже допомагала мені, а що дуже важливо, вона допомагала військовим.