Митрополит Андрей Шептицький. Кооперація
З часів скасування кріпацтва кооперативи для українців слугували самообороною від економічного визиску і були чи не єдиним шляхом поправити власний добробут за винятком, звісно ж, виїзду за кордон на заробітки. Андрей Шептицький робив усе можливе для розвитку української кооперації.
В одному з пастирських послань знаходимо такі його слова: «Лучіться разом, заводіть по ваших селах крамниці христіянські, шпихлірі громадські і всякі інші пожиточні установи. У нас священників, знайдете завсігди не лиш пораду, але, о скілько оно буде в наших силах, також і поміч». Іншим своїм архіпастирським посланням у 1904 році Андрей Шептицький прямо зобов’язав священиків творити та очолювати коопе¬ративні організації на місцях. Окрім богословських знань, за переконанням Шептицького, парохи повинні опановувати й світські ремесла — торгівлю, бухгалтерію, кооперацію, землеробство.
Митрополит заснував у 1908 році кооперативний ліцей у Львові, першу українську сільськогосподарську школу товариства «Просвіта» в Миловані поблизу Галича із молочарським, садівничо-городничим і господарським відділами, а також першу сільськогосподарську школу для сільських господинь у Коршеві Коломийського повіту, де знаходилась також садівнича школа. Під патронатом митрополичого ординаріату створено українське ремісничо-промислове товариство «Зоря», де молодих хлопців навчали торгівлі. Андрей Шептицький також запровадив правило: якщо монаше згромадження хоче отримувати гроші з митрополичого фонду, то мусить при монастирі створити освітній заклад, відтак при обителях з’явилось чимало господарських шкіл.
До початку Першої світової війни на західноукраїнських землях діяло до 1500 кооперативів. 60-ма відсотками усіх керували священики, а в решті священик очолював ревізійну комісію.
Митрополит підтримував грошима найбільші українські кооперативи: «Центросоюз», «Маслосоюз» та «Хлібосоюз». До прикладу, українська кооперативна спілка «Маслосоюз» отримала від митрополита в 1932 році приміщення для своєї нової молочарні в одному з будинків по вул. Городоцькій, за який могла платити впродовж 20 років. Митрополит придбав для цієї організації перші 20 автомобілів, для того, щоб була більш конкурентоздатною і швидко доставляла продукцію, яка не може довго зберігатися. Зі свого боку «Маслосоюз» видавав купони на молоко, а митрополичий секретаріат розділяв їх між бідними жителями Львова.
Андрей Шептицький виступив співзасновником Земельного банку гіпотечного, який кредитував українські кооперативи, митрополит виступав поручителем позик. Завдяки злагодженим діям у 1936 році виторг українських молочарських спілок Галичини майже вдвічі перевищував оборот того ж числа польських кооперативів. Спільними зусиллями у 30-х роках українці Галичини контролювали цілі сегменти економіки Польщі.
Митрополит як талановитий топ-менеджер зібрав команду фахівців, які утворили своєрідний Кабмін при УГКЦ, який вирішував господарські проблеми галичан. «Міністром фінансів» у цьому уряді виступив отець Тит Войнаровський, який управляв справами Церкви та інвестиціями Шептицького (створення Національного музею, Народної Лічниці, санаторіїв, шкіл).
Посвячуючи 3 червня 1934 р. прапор української кооперації, митрополит так сформулював своє бачення її ролі: «На кооперації в переважній частині спирається добробут народу. Через кооперацію, через організацію, через скупчування наших сил, через порядок і єдність ми вдесятеро множимо наші економічні сили, наш добуток».
Шептицький надихнув багатьох підприємців працювати за принципами християнської моралі, солідарності та відчуття громадянського обов’язку, багато з них почали займатися благодійництвом: підтримували українських митців, освітні та наукові організації, талановитих студентів.